Політичні, економічні, екологічні та соціальні кризи сьогодні тиснуть на багато країн світу, вочевидь ніж будь-коли. Кліматичні катастрофи та знищення природи; війни, які точаться повсюди та тепер уже навіть у центрі Європи; глобальні потоки біженців та мігрантів, а також очевидна суперечливість цифровізації – це величезні виклики, які необхідно подолати. Вже зрозуміло, що вищезгадані кризи спричиняють глибокі зміни, а тому повернення до статус-кво минулих десятиліть, принаймні в освіті/навчанні, не буде.
Особливо під час кризи люди вимагають більше освіти/навчання. Під час економічної кризи – більше загальної освіти! Під час кризи на ринку праці – більше професійної освіти! Під час кризи демократії політики закликають: більше політичної освіти! Міграційні кризи мають бути подолані через мовну освіту мігрантів; в екзистенційних кризах держав має допомогти історична освіта.
Освіта має реагувати на ці зміни, пропонуючи професійно керовані освітні простори, в яких можна збагачувати знання, обмінюватися ними та збільшувати можливості, а також розробляти орієнтовані на дії підходи до розв’язання проблем.
Це важливо, оскільки освіта/навчання може допомогти людям зорієнтуватися в кризових ситуаціях, набути впевненості в собі, зміцнити здатність оцінювати і діяти, надати знання про причини і передумови, а також покращити здібність до дискусії.
Однак під час кризи заклик до освіти часто призводить до політики відновлення попередніх форм освіти або перенесення зрозумілої системи освіти в інші регіони, тобто фактично сприяє розширенню та раціоналізації вже наявної системи в сенсі «більше того самого, але дещо краще». З іншого боку, періоди між соціальними кризами часто спричиняють застій в освітній політиці.
Отже, кризові часи дають змогу переосмислити освіту/навчання і попрощатися з одновимірними навчальними програмами. Це вимагає фундаментальних змін у школах/коледжах і «розвантаження навчальних програм», але не для того, щоб полегшити навчання. Скоріше, метою має бути вивільнення навчального часу для професійного удосконалення. Однак така зміна можлива лише за умови відповідної адаптації й підготовки викладачів та переосмислення ними принципів освіти. Якщо говорити конкретно, то це вимагає, наприклад, такого:
- розробки концепцій для поєднання стаціонарного та дистанційного навчання.
Забезпечення освітнього процесу є основною діяльністю викладачів, зокрема і в період масового поширення дистанційного навчання. Для цього викладачі мають ділитися якісними матеріалами та контентом через платформи для взаємодії з молоддю та їхніми батьками під час дистанційного навчання. Батьки можуть лише підтримувати на цьому етапі.
- підтримки викладачів у професійному використанні цифрових медіа. Підтримка необхідна з позиції цифрової інфраструктури, технічного обладнання, надання відповідних цифрових навчальних посібників і матеріалів, а також навчання без відриву від виробництва. Як показано на фото, навчальний простір може бути нижче підлоги, однак рівень освіти – ні!
Освіта/навчання як частина війни – ситуація в Україні
З початком повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року приблизно кожного другого дня руйнується школа. Багато дітей не відвідують школу/коледж майже півтора року. Ті, хто мав змогу відвідувати школу/коледж, були змушені ховатися у підвалах або бомбосховищах, іноді на кілька годин і декілька разів на день через повітряну тривогу. Це створювало величезні труднощі для учнів і вчителів.
Загалом на цей момент в Україні було підірвано, обстріляно або зруйновано понад 3 500 закладів освіти (університетів, шкіл і дитячих садків). Лише понад 400 шкіл було повністю зруйновано внаслідок бойових дій, обстрілів, бомбардувань і ракетних ударів; 133 школи також було пошкоджено/зруйновано у першій половині 2023 року.
Ця інформація базується на даних Міністерства освіти і науки України (МОН) та Генеральної прокуратури України.
Війна з її постійною загрозою бомб, снарядів і ракетних ударів неймовірно ускладнює доступ до освіти/навчання для мільйонів дітей і молодих людей. Це робить освітній процес нестабільним і залежним від обставин.
Багато шкіл/коледжів не відповідають вимогам для використання у військовий час, очікується що лише кожна третя школа в Україні може розпочати очне навчання у вересні, тому що для занять дозволено використовувати лише будівлі з укриттями.
За даними Міністерства освіти і науки України (МОН), нині один мільйон дітей/молоді відвідують школу в очному форматі, приблизно 1,3 мільйона отримують комбіновану онлайн та офлайн освіту, а 1,9 мільйона учнів/студентів відвідують уроки винятково віртуально (домашнє навчання). Але навіть такий вид навчання перебуває під загрозою через російські атаки на всі можливі види інфраструктури і означає «постійний виклик» для шкіл/коледжів.
Дистанційна освіта – це технічно і, передусім, емоційно не те рішення, яке можна застосовувати довгостроково. Така форма залежить від наявності інтернет-з’єднання, створює проблеми для працюючих батьків щодо контролю дітей і може навіть поставити сім’ї під загрозу, якщо окупаційна влада почне переслідувати українську «підпільну освіту».
За даними українського омбудсмена з питань освіти, близько 26 000 українських учителів і від 700 000 до 1,5 мільйона дітей/молоді шкільного віку нині перебувають за кордоном як біженці від війни. Це ще більше загострює ситуацію у сфері освіти/навчання в Україні та, до певної міри, у приймаючих країнах, але найбільше страждають люди, яких це стосується.
Зруйнована школа в Лимані (Україна).
Джерело: Reuters
Освіта/навчання в умовах війни: виклик і рятівний круг
Для дітей/молоді в Україні відвідування школи – це рятівний круг, який опинився під загрозою через постійне руйнування шкільних будівель. Можливість ходити до школи дає дітям відчуття стабільності під час кризи. Але, коли починається війна, освіта часто переривається однією з перших і відновлюється однією з останніх. Для багатьох дітей і молодих людей в Україні шлях до нормального шкільного життя залишається довгим і важким.
«Ласкаво просимо до країни знань» – йдеться у тексті на цій розбомбленій школі в Авдіївці, що в Донецькій області на сході України.
Джерело: Anastasia Magazova
Вже понад півтора року в Україні триває війна. Російське вторгнення також серйозно вплинуло на українську систему освіти, яка з початком війни зіткнулася з величезними викликами.
Російський напад 24 лютого 2022 року зупинив навчання посеред року. З введенням воєнного стану школи та інші заклади освіти було закрито, а дітей спочатку відправили на двотижневі канікули. Потім, у березні, коли стало зрозуміло, що війна не закінчиться найближчим часом, Міністерство освіти і науки рекомендувало перевести навчання в онлайн-режим там, де це було технічно можливо. Школи мала зосередитися на психологічній підтримці дітей/молоді; крім того, викладачів попросили інформувати учнів/студентів та їхні сім’ї про розвиток місцевої ситуації та можливості евакуації, а також допомагати організовувати цивільну оборону.
Русифікація шкільної системи
На окупованих територіях окупаційна влада з початку війни інтенсивно працює над деукраїнізацією системи освіти. Наприклад, російську мову було визначено як мову викладання, а навчальні програми – як такі, що мають бути запозичені з російської шкільної системи, зокрема, викладання історії. Але йдеться не лише про мову, навчальні програми та освітні стандарти. Згідно з планами Москви, школи/коледжі мають відігравати центральну роль в ідеологічній індоктринації дітей.
Перед початком нового навчального року у вересні призначена Москвою влада знову посилила тиск на вчителів і директорів шкіл, щоб ті відповідали російським освітнім стандартам. Керівникам шкіл погрожували, іноді навіть їх викрадали. Директорів, які відмовлялися співпрацювати, замінювали лояльними до Росії людьми, навіть, якщо вони не мали необхідної кваліфікації. Тих небагатьох учителів, які виявили бажання співпрацювати, відправили на перепідготовку до російського міста Ростов-на-Дону, і після завершення програми вони отримали офіційний «диплом» вчителя російської мови та історії Росії.
На батьків учнів/студентів також чиниться тиск. Є повідомлення, що їм погрожують позбавленням батьківських прав, якщо вони відмовляються віддати своїх дітей до підконтрольної Росії школи.
Наша діяльність
У нинішній ситуації проєкт «Сприяння розвитку професійної освіти в аграрних коледжах України (FABU)» має на меті, серед іншого, підтримати аграрні коледжі в організації, реалізації та проведенні аудиторного, змішаного та дистанційного навчання.
Проєкт FABU пропонує коледжам широкий спектр корисних рішень, рекомендацій, практичних порад і відповідних матеріалів. Конкретними сферами діяльності проєкту FABU є:
– перегляд освітніх стандартів (змісту та методів);
– перегляд методів викладання та навчання;
– визначення та розробка нових й оновлення існуючих навчальних посібників;
– навчання, а також підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців і викладачів у коледжах/навчальних центрах та на окремих фермах, а також у фермерських господарствах;
– поглиблена інтеграція технологічної практики на фермах в освітній процес;
– покращення технічного оснащення Науково-методичний центр ВФПО, чотирьох пілотних коледжів та чотирьох сільськогосподарських навчальних центрів (цифрова інфраструктура, ІТ-обладнання, забезпечення цифровими навчальними посібниками, обладнання навчальних аудиторій тощо);
– зміцнення та розширення співпраці між аграрними господарствами та коледжами.
За змістом роботу над проєктом сконцентровано на:
– аналізі інституційних і правових рамкових умов (закони, декрети, постанови), які регламентують організацію практико-орієнтованої освіти в аграрних коледжах;
– поліпшенні навчальних стандартів, навчальних програм, навчальних підручників і практико-орієнтованих методів викладання та їх офіційне впровадження в подальшому в аграрних коледжах;
– організації тривалої і змістовної «технологічної практики» та її запровадження як обов’язкового компонента навчальної програми.
Важливими завданнями роботи в цьому контексті є подальший розвиток змісту, стабілізація та юридичне закріплення результатів у вищезгаданих сферах діяльності.
Одним із прикладів підтримки, що надається аграрним коледжам в умовах війни, є розробка та створення навчальних онлайн-модулів. Для цього було розроблено інструкцію, яка також дає змогу українським партнерам самотужки долучитися до цієї роботи.
Інструкція надає такий опис формату «навчальний модуль як курс для самостійного вивчення»:
– тема навчального модуля;
– навчальні цілі, які мають бути досягнуті за допомогою навчального модуля;
– час, необхідний для самостійного опанування матеріалу навчального модуля, (планування: матеріал на 2 навчальні години = 90 хвилин викладання);
– структурні елементи реалізації змісту:
- манускрипт – короткий опис теми;
- медійний голосовий супровід – презентація Power-Point/екранний текст;
- відеокліп – орієнтоване на дію доповнення до манускрипту та медійного файлу;
- анкета для самостійної перевірки знань – перевірка засвоєних знань/навичок/компетенцій;
- питання для моніторингу та оцінювання навчального модуля викладачем – зворотній зв’язок з викладачем.
Реалізація створення навчального модуля відбувається за такими робочими етапами:
Крок 1: Підготуйтеся.
Крок 2: Яке програмне забезпечення вам потрібне?
Крок 3: Оберіть експертів та зацікавлені сторони для написання навчального модуля.
Крок 4: Розробіть структуру онлайн-модуля.
Крок 5: Тепер напишіть манускрипт.
Крок 6: Поєднайте форму та зміст (манускрипт і презентації).
Крок 7: Створіть дикторський текст і відео.
Крок 8: Забезпечте відчуття задоволення студентом. Додайте тести для перевірки знань.
Крок 9: Опублікуйте навчальний модуль.
І тут сталося дещо!
У 2022/23 навчальному році загальнонаціональний єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ) у коледжах довелося адаптувати до воєнної ситуації. Попередні централізовані іспити були замінені на іспит у новому форматі. Загалом, 187 000 кандидатів мали організувати іспит ЄДКІ. Оскільки багато кандидатів перебували в інших європейських країнах, довелося шукати відповідні рішення. За допомогою команди FABU було створено екзаменаційний центр у Нюрнберзькому університеті прикладних наук (HfWU). Він був обладнаний комп’ютерами та укомплектований кваліфікованими українськими викладачами. Це допомогло кандидатам з 7 українських університетів, які перебували в п’яти європейських країнах та Канаді, належним чином завершити свою освіту на важливому етапі їхнього життя.
Незважаючи на певну критику, здатність українського уряду вирішити такий організаційний виклик вражає.
Студенти під час складання ЄДКІ
Джерело: FABU
Домашня сторінка проєкту FABU надає спеціалізовану інформацію на теми, що розглядаються, як зразок для роботи в аграрних коледжах з метою ініціювання, осмислення або подальшого розвитку ідей. Зокрема, підготовлено такі матеріали:
- Робочі матеріали, роздавальні матеріали;
- Контрольні списки та приклади належної/найкращої практики.
Ганс Георг Хассенпфлюг
Керівник проєкту FABU