Вступ – Виклики

Сільське господарство стикається з такими серйозними викликами, як зміна клімату, зменшення біорізноманіття, ерозія ґрунтів та інші екологічні проблеми, а також високі соціальні вимоги до виробництва (див. ілюстрацію 1).

Ілюстрація 1 : Поточні виклики для сільського господарства / аграрного сектору

Джерело: Торстен Курт, Бенджамін Субей, Пауль Пльотнер, Фелісітас Бюнгер, Макс Хавермайєр та  Саймон Кремер; Шлях до відновлюваного сільського господарства в Німеччині та за її межами; березень 2023 року

Важливим є пошук оптимальних рішень. І ці рішення шукають не лише політики, науковці та суспільство, але й виробники сільгосппродукції. Відновлювальне сільське господарство або відновлювальне землеробство (далі термін «відновлювальне сільське господарство» відноситься до обох) є таким можливим рішенням. Іншими словами, відновлення інтересу до відновлюваного сільського господарства – яке насправді відоме вже давно – наразі відображає дух часу.

По-перше, відновлювальне сільське господарство має на меті запобігти втраті біорізноманіття. Другою важливою метою є відновлення здорових ґрунтів. Так свідчить дослідження агрономів з Ваґенінського університету в Нідерландах, проведене в 2021 році. Таким чином, відновлювальне сільське господарство вирішує проблеми, які частково, але не тільки, спричинені сучасним сільським господарством, є пріоритетними в суспільстві та потребують вирішення.

Що мається на увазі під «відновлювальним сільським господарством»?

Такі терміни, як «накопичення гумусу», «відновлювальне сільське господарство» або «відновлювальне землеробство» вже давно стали темою для обговорення на сільськогосподарських конференціях та в спеціалізованій пресі. Останніми роками з’являється все більше освітніх програм, присвячених цим темам.

Однак важко зрозуміти, що саме являє собою відновлювальне сільське господарство. Проблема з цим терміном полягає в тому, що воно не орієнтоване на вхідні ресурси, як органічне землеробство, де регламентується, що дозволено «вносити» в систему, а орієнтоване на результат, наприклад: «родючість ґрунту повинна бути підвищена». Методи, що використовуються для досягнення цих цілей, залишаються на розсуд фермера.

У зв’язку з цим виникає питання, що потрібно розуміти під регенерацією й відновленням ґрунту та біорізноманіттям? Варто знайти відповіді.

Цей термін ще не має однозначного визначення. У документі «Шлях до відновлюваного сільського господарства в Німеччині та за її межами» зазначено: «Ми визначаємо відновлювальне сільське господарство як «адаптивний сільськогосподарський підхід, що використовує науково і практично доведені раціональні практики, які орієнтовані на здоров’я ґрунту та сільськогосподарських рослин і спрямовані на досягнення стабільних врожаїв з одночасним позитивним впливом на викиди вуглецю, воду і біорізноманіття».

Хмм, це розпливчасте формулювання може означати і включати в себе багато речей. Питання в тому, чи можуть допомогти зрозуміти, що таке відновлювальне сільське господарство висловлювання провідних фахівців у цій сфері.

У пошуках визначення можна натрапити на формулювання австралійського ґрунтового еколога Крістін Джонс з Відділу сільського господарства та продовольства Міністерства сировинних галузей та регіонального розвитку Західної Австралії: «Сільське господарство є відновлювальним, коли ґрунти, кругообіг води, рослинність та продуктивність постійно покращуються».

Один з винахідників, Роберт Родейл, який розробив і популяризував концепцію ще в 1970-х роках у США, узагальнив свою ідею відновлюваного сільського господарства у лозунгу «Повернемо вуглець назад у ґрунт». Однак це не дуже допомагає з кваліфікованим визначенням. Слід зазначити, що відновлювальне сільське господарство базується на низці принципів і підходів (див. рис. 2).

Ілюстрація 2 : Принципи відновлювального сільського господарства

Джерело: Стефан Шварцер; Асоціація відновлювального сільського господарства; стаття «Quo vadis відновлювальне сільське господарство»; лютий 2023 року

Тому у відновлюваному сільському господарстві особлива увага приділяється ґрунту та його родючості. Це пов’язано з тим, що ґрунт є основою для чистої води, здорової їжі, а отже, для здоров’я рослин, тварин і людей.

Основним принципом тут є покращення родючості ґрунту шляхом накопичення гумусу. Для цього використовуються різні підходи. Це може бути, наприклад, безплужний обробіток ґрунту, забезпечення постійного ґрунтового покриву, аеробне компостування та використання ефективних мікроорганізмів або так званого компостного чаю.

Отже, «відновлювальне сільське господарство» (також відоме як «вуглецеве сільське господарство») – це загальний термін для позначення форм землекористування та сільськогосподарських методів, які мають спільну властивість відновлювати пошкоджені ґрунти і водночас забезпечувати населення продуктами харчування, кормами, сировиною та енергією.

В основі відновлювального землеробства лежать заходи, спрямовані на активізацію та зміцнення життя ґрунту і збагачення гумусу. Важливим аспектом цього є цілорічне «озеленення» поля, наскільки це можливо, що забезпечується насамперед за рахунок підсіву основних культур, таких як зернові, кукурудза або ріпак, або проміжних культур перед ярими культурами, такими як картопля, бобові, кукурудза, соняшник і цукровий буряк.

Існує багато різних підходів до розуміння та впровадження відновлювального сільського господарства. Заходи можуть поєднуватися між собою і включати, наприклад, безплужний обробіток ґрунту, мульчування або прямий посів, органічне землеробство, системи агролісомеліорації, цілісно сплановане управління пасовищами або використання багаторічних культур. Однак не всі методи однаково підходять для будь-якого клімату та ґрунту.

Принципи відновлюваного сільського господарства також можна застосовувати у тваринництві, наприклад, за пасовищного утримання. Наприклад, за так званого мобільного випасу тварин регулярно переміщують на нові ділянки. Це допомагає запобігти надмірному випасу, сприяє природному підживленню і забезпечує більш рівномірний розподіл поживних речовин і організмів у ґрунті, а в деяких випадках також зменшує ризик хвороб, спричинених патогенами, що передаються через ґрунт і воду.

Цілі/принципи відновлюваного сільського господарства

Аграрії усвідомлюють свою роль у запровадженні сталого сільського господарства. Вони хочуть, щоб наукові дослідження стали фактором успіху для вирішення наступних проблем сталого/відновлюваного сільського господарства:

  • Зміна споживчої поведінки в бік свідомого споживання та готовність споживачів платити більше за продукти харчування, вироблені за принципами сталості.
  • Довгострокові політичні заходи, які дозволять аграріям заробляти гроші практикуючи стале сільське господарство – тобто розробити іншу модель стимулювання виробників на заміну чинної поточної компенсації за дотримання невигідних умов, наприклад, за охорону природи.
  • Справжня оцінка суспільством послуг, які надають фермери для сталого виробництва продуктів харчування та охорони довкілля.

На тлі цих викликів фермери асоціюють зі сталим сільським господарством, серед іншого, такі підходи (див. Ілюстрація 3).

Ілюстрація 3 : Стале забезпечення майбутнього німецького сільського господарства – керівні принципи/напрями до роздумів та сценарії для екологічної, економічної та соціальної сталості

Джерело: д-р Торстен Курт, д-р Хольгер Рубель, Александр Мейєр цум Фельде, Йорг-Андреас Крюгер, Софі Зельке, д-р Міхаель Гюнтер та професор д-р Бірте Кеммерлінг. Дослідження Бостонської консалтингової групи (BCG), 03 листопада 2019 року

Отже, відновлювальне сільське господарство – це система принципів і практик управління земельними ресурсами, яка спрямована на поліпшення ресурсів ґрунту, а не на їх виснаження. З запровадженням такої системи очікується відновити ґрунт і стабільно підвищити його родючість, поліпшити біорізноманіття, оптимізувати управління водними ресурсами та підвищити загальну стійкість системи до кліматичних коливань та інших зовнішніх впливів. Кругообіг активного вуглецю відіграє тут центральну роль, оскільки він важливий для здоров’я та родючості ґрунту.

На практиці це означає поліпшення різноманітності, якості, життєздатності та здоров’я ґрунту, рослин, тварин, людей і аграрних господарств, а також значне або повне скорочення використання синтетичних хімічних пестицидів і покупних добрив. Родючість і здоров’я ґрунту слід підтримувати, серед іншого, шляхом зменшення обробітку ґрунту і збереження ґрунту максимально покритим рослинність, щоб він залишався здоровим.

Тому що:

  • здоровий ґрунт є основою та передумовою для майбутнього виробництва продуктів харчування;
  • здоровий ґрунт може швидше поглинати воду і краще її утримувати, роблячи її доступною для рослин під час посухи;
  • здоровий ґрунт менше піддається ризику ерозії;
  • здоровий ґрунт може зберігати більше CO2.

Таким чином можна говорити про причинно-наслідковий ланцюжок:

Здоровий ґрунт – здорові рослини – здорові тварини – здорові люди!

В останні роки цей причинно-наслідковий ланцюжок сильніше привернув увагу більшої частини населення Європи до питання відновлюваного сільського господарства.

Факти які свідчать про користь відновлюваного сільського господарства!

Якщо поспілкуватися з практиками, які зробили вибір на користь відновлюваного сільського господарства, то вони більш конкретні і наводять такі причини їх переконання:

  1. Посилення погодних екстремальних явищ;
  2. Нездатність багатьох ґрунтів впоратися з цими екстремальними явищами і, як наслідок, вплив на врожайність сільськогосподарських культур;
  3. Часткова стагнація росту врожайності з тенденцією до зростання витрат;
  4. Подальше регіональне зростання цін на оренду землі, що матиме все більш негативний вплив на дохід у майбутньому і, таким чином, спричинить збільшення витрат в рослинництві;
  5. Посилення обмежень на кількість та використання мінеральних і органічних добрив та пестицидів;
  6. Громадські, медійні та політичні дебати на тему сільського господарства та пов’язаний з цим тиск, як на тваринництво, так і на рослинництво;
  7. Підвищення стійкості бур’янів, трав і комах;
  8. Обмежена доступність і низька кількість нових дозволів на діючі речовини проти хвороб і шкідників створюють додатковий тиск, оскільки багато заходів вже не є ефективними;
  9. Втрата старих знань про вирощування рослин. Занадто активний процес переходу фермерів на інтенсивні технології і нехтування біологічними особливостями рослин. Навіть в освіті знання про ґрунт і життя ґрунту майже не викладаються!

Передумови – трансформація починається у свідомості

На цьому тлі все більше фермерів закликають до багатовимірних рішень в управлінні своїми сільськогосподарськими землями. На їхню думку, вони полягають в усуненні причин існуючих проблем, таких як ерозія, а не просто в боротьбі з симптомами. Як наслідок, «трансформація починається у свідомості» – і йде пліч-о-пліч з відмовою від усталених доктрин: «Що і як я можу підтримати сьогодні», а не «З чим я можу боротися сьогодні», є фундаментальним питанням у цьому цілісному підході до землекористування.

Поточний стан справ

Сільське господарство залежить від стану ґрунту. Сучасні форми ведення сільського господарства сприяють втраті (наприклад, ерозії) та деградації ґрунтів. Основна ідея відновлювального сільського господарства полягає у відновленні та покращенні деградованих ґрунтів у міських та сільських екосистемах шляхом зміцнення ґрунтового життя та створення гумусу. Такий підхід забезпечує можливість такого виробництва продуктів харчування та інших товарів за якого зв’язується більша кількості СО2 в ґрунті, ніж виділяється в процесі його використання. За даними Інституту Родейла, понад 100% СО2, який зараз щорічно викидається в атмосферу, можна зафіксувати в ґрунті за допомогою простих доступних біологічних регенеративних методів, тим самим пом’якшуючи зміну клімату. Крім того, затратні ресурси можна замінити природними процесами і заощадити викопне паливо.

Але ясно одне: утворення гумусу – це тривалий і складний процес. Більша частина внесеного вуглецю відносно швидко знову розщеплюється і виділяється у вигляді вуглекислого газу (СО2). Лише невелика частина залишається в ґрунті і зберігається протягом тривалого часу.

Впровадження відновлювального сільського господарства

Як уже згадувалося, відновлювальне сільське господарство має на меті сприяти гумусоутворювальним процесам (збагаченню гумусу) та відповідати біологічним потребам ґрунту (життю ґрунту). На думку головних дійових осіб, найважливішими факторами для сприяння життю ґрунту і пов’язаного з цим постійного збільшення вмісту гумусу в ґрунті є:

  • низький рівень пошкодження ґрунту завдяки мінімальному обробітку ґрунту;
  • цілорічний ґрунтовий покрив/озеленення, наприклад, шляхом підсіву основних культур (зернових, кукурудзи або ріпаку), використання сидератів (мульчі та покривних культур) та/або проміжного посіву (використання рослинних сумішей з високим різноманіттям). Ключове слово: тіньові смуги;
  • збалансована, різноманітна сівозміна та постачання поживних речовин (без внесення добрив після виведення). Метою внесення добрив у відновлювальному землеробстві є створення балансу або забезпечення оптимального співвідношення між основними поживними речовинами та мікроелементами (наприклад, між кальцієм, магнієм і калієм, які перебувають у хімічно визначеному балансі в доступному для рослин ґрунтовому розчині). Крім того, ґрунт повинен оптимально забезпечуватися поживними речовинами за допомогою поверхневого перегнивання та внесення органічних добрив;
  • зміцнення рослин («віталізація» з використанням засобів для зміцнення рослин, таких як компостний чай);
  • застосування ферментів для поліпшення ґрунту під час його обробітку.

Ці заходи спрямовані на зменшення втрат поживних речовин (наприклад, вимивання нітратів), придушення бур’янів та покращення здоров’я рослин. При цьому очікується зменшення використання пестицидів і добрив. На думку практиків, покращення вмісту гумусу, досягнення оптимальних умов користування ґрунтом та застосування препаратів для віталізації свідчить про те, що в цілому можна відмовитися від застосування хімічного захисту рослин.

Крім того, практики намагаються уникати використання гербіцидів широкого спектру дії, неглибоко заорюючи проміжні культури (так звані поверхневе заорювання).

Ґрунтозахисний обробіток ґрунту (також відомий як «безплужний обробіток ґрунту», «мульчування або прямий посів»), який все частіше використовується останніми роками, став ключовим інструментом у відновлюваному сільському господарстві. За такого способу обробітку ґрунту плуг не використовується взагалі. Ґрунт не перевертається, а це означає, що частина пожнивних решток залишається на ріллі. За словами піонерів такого способу життя ґрунту менше порушується, що сприяє стабілізації його верхнього шару і накопиченню гумусу.

Іншим технологічним підходом відновлюваного сільського господарства є озеленення орних земель, наскільки це можливо протягом усього року, що повинно забезпечуватися підсівом та проміжними культурами. Ідея цього підходу полягає в тому, щоб покрити ґрунт якомога довше, таким чином мінімізуючи втрати від вимивання та захищаючи життя ґрунту. На відміну від стерні зернових або ріпаку, яка довго залишається не розщепленою у ґрунті, проміжні культури виробляють додаткові багаті на енергію речовини (кореневі ексудати), які слугують їжею для ґрунтових організмів. За допомогою ексудатів ці мікроорганізми сприяють утворенню постійного гумусу (Liquid Carbon Pathway). Наступними складовими відновлювального сільського господарства є використання органічних добрив, адаптовані сівозміни та компостні системи.

На практиці особливою популярністю користуються заходи:

  • які також можна назвати «належною сільськогосподарською практикою». До них відносяться різноманітні сівозміни та/або покритий рослинами ґрунт;
  • досить нішева в Європі агролісомеліорація.

Збалансоване життя ґрунту досягається за вмісту гумусу близько п’яти відсотків, з яких близько половини має бути так званим активним гумусом.

Значення проміжних культур

До важливих функцій проміжних культур у відновлювальному сільському господарстві належать:

  • Захист ґрунту: постійний ґрунтовий покрив запобігає ерозії вітром і водою та зберігає структуру ґрунту;
  • Постачальник поживних речовин: деякі проміжні культури, такі як бобові, можуть зв’язувати азот з повітря і зберігати його в ґрунті. Інші можуть глибоко вкорінюватися в ґрунт і поглинати поживні речовини з глибших шарів, роблячи їх доступними для наступних рослин з неглибоким корінням;
  • Сприяння біорізноманіттю: Використання різних культур сприяє біорізноманіттю флори і фауни і, таким чином, збагачує місцеву екосистему;
  • Природний контроль шкідників: деякі проміжні культури можуть відлякувати шкідників або приваблювати природних ворогів шкідників, зменшуючи потребу в пестицидах.

Цікаво відзначити, що хоча проміжні культури можуть бути менш помітними і менш продуктивними, ніж основні, вони все одно відіграють вирішальну роль у сільському господарстві. Особливо у відновлюваному сільському господарстві вони є важливим інструментом для створення стійкої та життєздатної сільськогосподарської системи.

Нижче перераховані деякі ключові методи та їхні переваги:

  • Проміжні посіви після збору врожаю: після збору основної культури одразу ж висівають проміжну культуру, щоб швидко покрити ґрунт і запобігти ерозії;
  • Підсів: проміжну культуру висівають, коли основна культура ще перебуває в полі. Це дозволяє проміжній культурі вирости і покрити ґрунт незадовго до або відразу після збирання основної культури;
  • Змішані культури: Проміжні культури вирощуються разом з основними культурами на одному полі. Вони повинні добре поєднуватися з основною культурою і мати невелику конкуренцію між собою.

Характеристики та особливості

Однією з ключових характеристик відновлюваного сільського господарства є його цілісний підхід. Замість того, щоб розглядати окремі аспекти, розглядається вся екосистема і беруться до уваги всі її процеси. Це не тільки дозволяє досягти високої продуктивності, але й сприяє стійкій стабільності та життєздатності системи.

Однією з особливостей, наприклад, є метод «ґрунтової харчової мережі» (soil food web). Це складна мережа мікроорганізмів, яка перетворює органічні відходи на корисні поживні речовини для рослин.

Цю мережу можна підтримувати і зміцнювати за допомогою різних регенеративних технологій і практик, наприклад таких:

Таблиця 1 : Переваги використання регенеративних технологій/практик

Історія – стан розвитку – динаміка розвитку

Це нова концепція? Не зовсім, основна ідея відновлюваного сільського господарства вже існує у традиційних формах землекористування. Вони показують, що управління земельними ресурсами, яке сприяє підвищенню гумусу, є давньою практикою, яка була забута через розвиток сільського господарства в останні десятиліття. Термін «відновлювальне сільське господарство» вперше з’явився на початку 1980-х років у працях Інституту Родейла в Пенсильванії, який вже працював над відновлювальними методами управління земельними ресурсами в 1970-х роках. Сільськогосподарський підхід у США описується вищезгаданим гаслом «Повернемо вуглець у ґрунт».

Стан та динаміка розвитку

Завдяки зростаючому усвідомленню явища деградації ґрунтів, як наслідку сучасних методів сільськогосподарського виробництва, дедалі популярнішими у всьому світі стають відновлювальні практики. Хоча відновлювальне сільське господарство вважається усталеним в Америці, наприклад, воно ще не набуло широкого поширення в Європі. У Німеччині воно використовується приблизно на 50 000 гектарах. Багато фермерів повідомляють про позитивний досвід, але наукових даних про це в Німеччині мало. Успішне утворення гумусу за допомогою регенеративних методів дуже добре задокументовано, наприклад, в екорегіоні Кайндорф в Австрії.

Таблиця 2 : Потенціал сталого розвитку

Ризики – недоліки

За даними Федерального статистичного управління Німеччини, близько 40% орних земель частково обробляються без плуга, але лише один відсоток орних земель повністю обробляється без плуга. Ця тенденція до нульового обробітку ґрунту в останні роки значною мірою реалізується традиційними фермерами. Вони часто використовують гербіциди для боротьби з бур’янами та рослинами-самосівами, що не відповідає меті низькопестицидного або навіть безпестицидного вирощування. Однак, органічних фермерів, які дійсно реалізують ці цілі, все ще дуже мало.

Заробляння молодої порослі в ґрунт є складним процесом і вимагає багато досвіду. Інші методи відновлюваного сільського господарства також потребують фахових знань, досвіду та часу. Крім того, використовувані методи повинні бути адаптовані до відповідної місцевості та ґрунту, що, в свою чергу, вимагає дуже хороших знань.

Агропродовольчі системи, тобто поєднання технічних, біологічних та організаційних методів виробництва продуктів харчування, намагаються досягти найкращого можливого балансу між ефективністю використання ресурсів та екологічними й соціальними перевагами з урахуванням вимог до забезпечення здорового способу життя. До того ж підприємницькі, економічно вимірювані успіхи повинні також бути досягнуті. Трансформація передбачає необхідність усвідомлення та дотримання цього балансу. Це неминуче призводить до конфліктів на різних рівнях створення доданої вартості. Як організувати ці процеси таким чином, щоб досягти взаємовигідних результатів, від яких виграє як сільське господарство, так і користувачі чи споживачі виробленої ним продукції?

Ілюстрація 4 : Етапи реалізації відновлювальних заходів

Джерело: Аналіз BCG & NABU

Ефекти відновлювального сільського господарства?

Практичний досвід свідчить, що за допомогою відновлюваного сільського господарства можна щорічно накопичувати від 0,1 до 0,2 відсотка гумусу. Залежно від умов місцевості, це відповідає потенціалу поглинання СО2 від 3 до 15 тон/га на рік.

Однак надійне наукове підтвердження цих значень і оцінки ефективності використовуваних методів ще не отримано.

До технологій відновлювального сільського господарства також належить використання рослинних ферментів, так зване управління посівами за допомогою природніх засобів. При цьому мова йде про ферментований розчин, виготовлений з польових і садових трав, а також кінчиків пагонів різних чагарників. Їх вносять під час роботи з проміжною культурою, вносячи різну його кількість в залежності від обставин аж до 100 літрів на гектар.

Також використовують так званий компостний чай. Його виготовляють з компосту, мікроорганізми якого розмножуються в теплій жижі та воді. Однак вплив компостного чаю та ферментованого розчину є науково суперечливим. «Вже було проведено багато досліджень щодо компостного чаю. Хоча результати, як правило, позитивні, вони не дуже зрозумілі», – каже Інес Фріц з Університету природних ресурсів та наук про життя у Відні.

Загалом, наукове підтвердження намічених цілей і застосованих методів також ще не отримано. Однак Центр сільськогосподарських технологій Аугустенберга в Баден-Вюртемберзі постійно проводить наукові дослідження заходів відновлюваного сільського господарства з точки зору вирощування сільськогосподарських культур та їхнього впливу на навколишнє середовище. Також буде вивчатися доцільність фінансування досліджень щодо відновлюваного сільського господарства та окремих заходів.

І тут з’являється висновок Інституту Тюнена, який суперечить загальним очікуванням від відновлювального сільського господарства. У двох словах: безплужний обробіток ґрунту не сприяє накопиченню гумусу, тоді як вирощування проміжних культур сприяє. Також немає жодного наукового підтвердження потенційних переваг методів відновлюваного землеробства – принаймні, з офіційних джерел.

Ніяких обов’язкових правил – але економічні вигоди?

Існують позитивні результати наукових досліджень впливу окремих елементів відновлювального сільського господарства з Австралії (Крістін Джонс) та США (Інститут Родейла).

У Німеччині/Європі (поки що) не існує стандартизованих і обов’язкових до виконання правил відносно визначення того, що таке відновлювальне сільське господарство, кажуть засновники процесу. Тому кожен фермер повинен знайти власний шлях для свого господарства. Органічні фермери в будь-якому випадку не використовують синтетичні хімічні пестициди та добрива. Однак фермер, який застосовує звичайні технології також може продовжувати працювати застосовуючи елементи відновлювального сільського господарства, якщо вважає за потрібне.

Вважається, що маркування, яке б встановлювало жорсткі правила до тих, хто практикує відновлювальне сільське господарство, наразі стояло б на заваді його поширенню.

Економічна перевага концепції відновлюваного сільського господарства полягає у зменшенні витрат виробників на захист рослин та внесення добрив, а також у отриманні високих і стабільних врожаїв завдяки більш родючим ґрунтам – навіть в умовах зростаючих екстремальних погодних явищ.

Регенеративні методи ще не обмежені жодними правилами і практикуються як органічними, так і традиційними фермерами. Тим не менш, вони дуже близькі до органічного землеробства. Наприклад, наступний уривок з рекомендацій Bio Suisse щодо родючості ґрунту багато в чому відповідає підходам відновлюваного сільського господарства: «Підтримка живого ґрунту і, таким чином, збереження і збільшення природної родючості ґрунту є центральним елементом усіх заходів. Різноманітна рослинність і якомога повніший ґрунтовий покрив пропонують для цього найкращі умови. В органічному землеробстві практикується цілеспрямована економія гумусу».

Тому відновлювальне сільське господарство може пропонувати застосовування принципів органічного землеробства, однак без ідеологічного підґрунтя. Наявність цієї теми у постійних дискусіях вказує на те, що все ще існує велика потреба в кращому розумінні різноманітних взаємозв’язків у ґрунті, рослині та в усій сільськогосподарській та харчовій системі.

До сьогоднішнього дня підходи відновлюваного сільського господарства майже не піддавалися науковому аналізу. Однак фермери, які займаються відновлювальним сільським господарством, повідомляють, що на їхніх власних фермах зміни в ґрунті та рослинах очевидні.

Підсумки та висновки

Відновлювальне сільське господарство не має точного визначення. У буквальному розумінні «відновлювальний» означає щось на кшталт: «знову з’являється». Концепція відновлювального сільського господарства характеризується його цілями: відновлення здорового ґрунту та відновлення біорізноманіття.

Відновлюване землеробство, поряд з іншими підгалузями відновлюваного сільського господарства, такими як агролісомеліорація та цілісне планування пасовищ, є складовою частиною сталого сільського господарства. Як таке, воно поєднує в собі переважно відомі заходи для накопичення гумусу або поліпшення життя ґрунту і застосовує їх дуже послідовно. Впровадження окремих заходів, таких як підсів різних основних культур або змішаних посівів, є складним процесом і вимагає великого досвіду.

Відновлювальне сільське господарство: цілісний підхід, що включає всю екосистему:

  • ґрунтова харчова мережа: складна мережа мікроорганізмів, що перетворює органічні відходи на поживні речовини;
  • переваги відновлюваного сільського господарства: підвищення родючості ґрунту, покращення стійкості, поглинання CO2;
  • недоліки відновлюваного сільського господарства: високі початкові інвестиції, брак знань і підготовки, трудомісткість.

Потенційний вплив рекультиваційних заходів на процеси перетворення матеріалів, структуру ґрунту, ґрунтові організми і, як наслідок, на водний баланс, врожайність і здоров’я рослин ще не можна з упевненістю оцінити на основі наявних на сьогоднішній день результатів, і тому вони потребують подальших досліджень.

Відновлювальне сільське господарство йде в ногу з часом і тому стає все більш популярним.