Майже дев’ять місяців російський уряд веде війну з Україною. Російське керівництво називає ці дії “цілеспрямованою військовою операцією” проти “фашистів”. Однак фотографії, які тижнями показували з України, стверджують іншу реальність. Російські військові свідомо і безглуздо руйнують школи, житлові будинки, заклади охорони здоров’я та життєво важливу інфраструктуру (електро-, водо-, газопостачання), вбивають і катують мирних жителів.

Крім людських страждань, спричинених тисячами смертей і мільйонами біженців, величезними є пошкодження будівель та інфраструктури, а економічні збитки для України є нищівними.

Понад 1000 навчальних закладів (шкіл, коледжів, вищих навчальних закладів і університетів) зараз постраждали від війни. Наприклад, у Харкові була повністю зруйнована школа № 134. Крім того, російські бомби та ракети розтрощили кілька університетських будівель, у тому числі економічний факультет Харківського національного університету імені Каразіна.

Інші супутникові фотографії показують жахливі результати бомбардувань у Маріуполі. Тут зрівняно із землею театр і реабілітаційний центр для дітей. В Ірпіні та Чернігові подібна доля спіткала школи та спортивні споруди (зокрема ЗОШ № 18 Д). Список божевілля довгий і його можна продовжувати нескінченно.

Учні та студенти в Україні щодня бачать руйнування як в реальному житті, так і через соціальні мережі. На запитання, що у них у думках, вони відповідають, що бояться, що їх обтяжують щоденні авіатривоги та життя в укриттях, що їм не вистачає спілкування з друзями, але що понад усе вони співчувають людям, які перебувають в зоні бойових дій.

Для багатьох людей вкрай важко оцінити й систематизувати для себе поточну ситуацію. Вся країна щойно пережила пандемію короновірусу. Ця ситуація сама по собі вже була винятковою. Однак тепер настала справжня війна (див. також доповідь студентки Каміли Гарнишевої у додатку).

Війна у моєму житті

Для тих людей, кого війна безпосередньо не торкнулася, реальність виглядає сюрреалістично і жахливо. Однак на відчувши в реальності усіх страхіть, вони сприймають війну очима стороннього спостерігача: війна для них є інформаційним потоком на кшталт відеоряду документального фільму з бомбами, руйнуваннями та біженцями.

У короткостроковій перспективі першочерговим завданням є створення/оновлення приватного житлового простору та громадських будівель, а також реконструкція критичної інфраструктури (відновлення електромережі, питної води та енергопостачання тощо). Іншим важливим ключовим моментом є ремонт шкіл і дитсадків.

Наразі партнерами України було висловлено багато зобов’язань щодо підтримки в її відбудові та подоланні наслідків війни. Частина таких намірів планується здійснити в майбутньому. Однак, незважаючи на те, що в експертному середовищі все ще точаться дискусії щодо доцільності надання допомоги прямо зараз, проєкт FABU вже впроваджує заходи першої допомоги відповідно до девізу «Менше розмов – більше справ». Метою таких заходів є  покращення ефективності роботи та забезпечення освітьного процесу в сильно пошкоджених приміщеннях відділення ДУ «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» у смт. Немішаєво. Адже зима не за горами.

Під час відходу з Київської області російські військові зруйнували робочі місця викладацького та адміністративного персоналу та знищили грубою силою технічне обладнання навчальних кабінетів.

Завдяки підтримці Федерального міністерства продовольства та сільського господарства ФРН, за допомогою проєкту «Сприяння розвитку професійної освіти в аграрних коледжах України (FABU)», центр зміг отримати підтримку шляхом закупівлі наступного обладнання:

  • Генератори
  • Персональні комп’ютери та ноутбуки
  • Струменеві принтери та лазерні багатофункціональні пристрої
  • Екрани та мультимедійні панелі
  • Мультимедійні проектори
  • Веб-камери
  • Маршрутизатори WLAN

Зазначенене обладнання вже найближчим часом використовуватиметься за призначенням.