Новий аграрний аташе Посольства ФРН в Україні, пан Франк Мюллер, в середу, 12 серпня 2020 року, відвідав офіс проєкту двостороннього співробітництва «Сприяння розвитку професійної освіти в аграрних коледжах України» (FABU) та Державну установу «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» (НМЦ ВФПО) з метою ознайомлення та отримання власного першого враження від їх роботи.

Крім того, пан Мюллер хотів дізнатися більше про отримані результати від реалізації проєкту та можливі наявні проблеми.

На початку зустрічі відбулась відео-розмова пана Мюллера з керівником проєкту FABU, паном Хассенпфлюгом, під час якої учасники обмінялись наявними ідеями. Після надання короткої інформації щодо власної особистості пан Хассенпфлюг наголосив, що наявність висококласних спеціалістів та керівників аграрного сектору в Україні є провідним фактором забезпечення успішного аграрного виробництва. Цей фактор наразі набуває ще більшої важливості, оскільки пошук кваліфікованих працівників стає все складнішим. Для вирішення зазначеної проблеми професійне навчання в коледжах аграрного спрямування має центральне значення.

За словами пана Хассенпфлюга, двосторонній німецько-український проєкт «Сприяння розвитку професійної освіти в аграрних коледжах України» (FABU) займається саме вирішенням вищезазначеного питання. Наприклад, у ході роботи над проєктом у чотирьох українських аграрних коледжах були запровадженні нові методи та оновлено зміст практичної підготовки. З цією метою протягом останніх трьох років були переглянуті та адаптовані до сучасних вимог навчальні програми включно із збільшенням частки практики на підприємстві, а лектори пройшли навчання та опанували методи, орієнтовані на практичну діяльність.

За словами пана Хассенпфлюга, аграрні коледжі відносяться до середнього рівня професійної сільськогосподарської освіти в Україні. Вони дають можливість своїм студентам отримати початкову професійну кваліфікацію, а також дозволяють проходити подальше навчання в університеті. Шість із десяти випускників коледжів висловлюють бажання продовжити навчання в аграрних університетах чи академіях, а решта – однозначно планують іти працювати на виробництво. Найбільш реальні можливості працевлаштування існують у великих господарствах та у суміжних інфраструктурних галузях. Випускники можуть також працювати в сімейних господарствах.

Тетяна Іщенко, директор НМЦ ВФПО, додала, що 107 аграрних коледжів розташовані в усіх регіонах України. Вони користуються порівняно високою репутацією серед сільськогосподарських підприємств і мають велике значення у відповідних регіонах для формування системних знань у галузі та підготовки наступного покоління фахівців з аграрного виробництва в Україні.

Учасники зустрічі погодились, що коледжі зобов’язані зробити своїх випускників «придатними для роботи», щоб задовольнити запити потенційних роботодавців та бути здатними продовжити справу батьків. Це означає, що студенти повинні мати широке розуміння засад аграрного виробництва та опанувати поглиблені спеціальні знання відповідно до обраної спеціальності. Крім того, вони повинні володіти необхідними навичками, щоб застосовувати набуті знання практично в виробничому контексті і мати певний ступінь навичок ділового адміністрування та управління. Для забезпечення зазначеного необхідно суттєво розширити співпрацю з аграрними підприємствами та залучити до проведення практичних етапів навчання (практики) компанії із наявною сучасною технікою та обладнанням.

За словами пана Хассенпфлюга, метою має бути мотивація молоді самостійно вести бізнес. Для цього важливо переконати та залучити до співпраці компанії та підприємства. Пані Іщенко сказала, що коледжі, які беруть участь у проєкті, мають гарні передумови для цього: хороша репутація, віддані та досвідчені викладачі та мотивовані студенти. На спільну думку, вирішальним фактором є те, наскільки вдасться використати цей потенціал і конкретно посприяти подальшому розширенню та диференціації освітніх послуг.

Усі зацікавлені сторони (викладачі, студенти, компанії, експерти), які опитувались у рамках базового дослідження на початку проєкту, вказують на наявність значного потенціалу для вдосконалення спеціальних знань, особливо щодо сучасних технологій та методів сільськогосподарського виробництва. На думку пана Хассенпфлюга, важливо спочатку підвищити рівень знань викладачів шляхом проведення відповідних заходів. Однак недостатня оснащеність коледжів сучасними навчальними матеріалами перешкоджає поширенню сучасних ноу-хау та запровадженню новацій у навчальний процес.

Інше важливе проблемне питання стосується практичних навичок випускників, їх досвіду та знань особливостей виробництва та процесів – і, зокрема, у зв’язку з поширенням нових виробничих методів та використанням нової сільськогосподарської техніки. Навчальні програми всіх спеціальностей містять велику кількість практичних занять та масиви практик, інтегрованих в курс. За словами пані Іщенко, частина передбачених зараз практик проводиться в лабораторіях, майстернях та навчальних підприємствах самих коледжів, а не на фермах. Враховуючи недосконале застаріле обладнання коледжів, за словами пана Хассенпфлюга, варто шукати співпраці з діючими компаніями та перенесення практичних етапів навчання на підприємства, укомплектовані сучасним обладнанням.

На відміну від аналогічних навчальних курсів у багатьох західних країнах, навчання в коледжах в Україні в основному спеціалізується з самого початку. Тому студентів не навчають міждисциплінарних, «міжспеціальністних» відносин у сільськогосподарському виробництві або лише в обмеженому обсязі (наприклад, інтегроване вивчення вирощування рослин та використання машин, годівля тварин та вирощування кормових рослин тощо).

За словами пана Хассенпфлюга, є багато можливостей для поліпшення ситуації та посилення уваги до практичного навчання, наприклад, через посилення співпраці між навчальними закладами та аграрними підприємствами.

У цьому контексті він, серед іншого, згадує:

– забезпечення підприємством достатньої кількості місць для проходження практики визначеної мінімальної тривалості та виділення відповідальної особи з числа локальних фахівців для супроводу практикантів;

– залучення до освітнього процесу в коледжах досвідчених керівників господарств і практиків, а також фахівців профільних галузевих асоціацій та організація гостьових лекцій;

– проведення навчальних заходів на виробництві або в приміщеннях аграрних підприємств («місце навчання – підприємство»);

– використання можливостей профільних галузевих асоціацій для навчання студентів та перепідготовки/підвищення кваліфікації викладачів коледжів;

– розробка коледжами нових курсів з підвищення кваліфікації для працівників та спеціалістів аграрного бізнесу.

Пані Тетяна Іщенко поінформувала гостя щодо напрямів основної діяльності Науково-методичного центру та його завдань у рамках професійної підготовки в Україні. У цьому контексті вона також пояснила особливості співпраці між різними учасниками в рамках проєкту.

Пан Мюллер дуже позитивно оцінив виконану в рамках проєкту роботу і підкреслив, що ринково орієнтована підготовка студентів – одне з найважливіших завдань системи освіти. Як фермер за освітою і вчений агроном, який багато років пропрацював в аграрній сфері перед тим, як перейти на державну службу, пан Мюллер має цьому підтвердження і з власного досвіду. За його словами, шалений темп інновацій, який вивів галузь сільського господарства на високо-технологічний рівень, вимагає також сучасного рівня освіти.

Для досягнення цієї мети навчальні програми, зміст викладання та кваліфікація викладачів повинні однаково відповідати вимогам ринку праці, у що, на його враження, проєкт FABU та його українські партнери роблять дуже важливий внесок. Він був вражений конструктивною та цілеспрямованою співпрацею між партнерами проєкту та сподівається на високу вмотивованість та відданість справі проєкту і в майбутньому. Пан Мюллер також зауважив, що саме в Україні, де сільське господарство є основою національної економіки, це було б цінним внеском у розвиток майбутнього цілої країни.

На закінчення він заявив, що обмін ідеями та інформацією був для нього дуже конструктивним та важливим. Усі учасники дискусії сподіваються на подальшу співпрацю.

Ганс Ґеорґ Хассенпфлюґ,

керівник проекту FABU